Владислав Щербань: від ДЮСШ Темп до Екстра-ліги та Соколу

Гравець хмельницького «Сокола» розповів про свій шлях в футзалі

sokil.km.ua
© sokil.km.ua
Перед грою з «Кардиналом-Рівне» клубна прес-служба поспілкувалася з Владиславом Щербанем. Але ми вирішили не обмежуватися спілкуванням лише з гравцем, і зв’язалися з вінницькими тренерами – тими людьми, завдяки кому він не загубився в дитячому та юнацькому футзалі і потрапив в команду Екстра-ліги.
 
Про те, як починався спортивний шлях гравця «Сокола», а також про інші цікаві події з його спортивному житті читайте в нашому матеріалі.
 
– Влад, як починався твій шлях у футзалі?
– Як, напевно, і всі хлопці, я пішов до ДЮСШ у Вінниці, записався на футбол. Було це в другому класі. Поруч з нашою школою була ДЮСШ, туди я і відправився. Моїм першим тренером був Дмитро Йосипович Малиновський. Наша ДЮСШ «Темп» грала в Першій лізі чемпіонату України, потім у Вищій лізі чемпіонату України.
 
– Коли ти потрапив у футзал?
– Напевно, як всі діти, які займаються футболом, взимку, коли не було можливості тренуватися на великому полі, ми переходили в зал. Взимку ми постійно брали участь в змаганнях з футзалу, їздили на різні турніри. Якось раз навіть в чемпіонаті України по юнакам грали.
 
Розповідає тренер ДЮСШ «Темп» Дмитро Малиновський:
 
«З Владиславом я працював приблизно 10 років – з першого класу по 11-й. Він, що називається, пізній гравець. У дитинстві не виділявся. Щуплий, сором’язливий, і мене завжди запитували – навіщо ти його тримаєш? А він всі ці роки пропадав на стадіоні – грав в футбол з ранку до вечора. І не тільки в футбол. Був у нас в команді ще один Владислав – Васалатій. Вони разом грали ще і в гандбол, навіть ставали чемпіонами міста.
 
В 9-10 класах він підтягнувся, зміцнів, у нього прорізався удар. Що ще про нього сказати? Він дуже відповідальний, пунктуальний і терплячій – ніколи не спізнювався, часто приходив на тренування раніше. Вправи, які я давав, міг робити по 100, 200, 300 раз. І поступово став відчутно виділятися серед однолітків».
 
– І коли ти став старше, надійшла пропозиція грати серед дорослих?
– Так, мене запросили в аматорську команду «Техноплюс», яка брала участь в чемпіонаті міста.
 
– Були якісь досягнення на аматорському рівні?
– Ні, звичайно ми займали місце в середині турнірної таблиці. Завдання ставилися максимальні, але не завжди виходило добитися поставлених цілей.

 
– А хто задавав тон в чемпіонаті Вінниці?
– «Енергетик». Це був явний фаворит, який часто вигравав з великою перевагою. Конкуренцію йому намагався скласти «Кімберлі», інші команди, як правило, боролися за друге-третє місця.
 
– В якому віці ти остаточно вибрав футзал і розлучився з великим футболом?
– Мені було років 16. Футзал мені більше подобався, тому що тут ти постійно у грі. Він швидший, більш видовищний. Як на мене, в ньому більше можна проявляти себе індивідуально.
 
Згадує тренер «Техноплюс» Олександр Самолюк:
 
«Дуже слухняний, виконавчий і уважний був хлопець. Він – вихованець Дмитра Йосиповича Малиновського. До нас потрапив якраз в той момент, коли переходив з дитячо-юнацького футболу в дорослий. Характер у нього хороший для футболу – завзятий, непоступливий, не любить програвати. Вже у нас він виділявся швидкістю, ударом, не боявся брати гру на себе, причому не мало значення, з ким ми грали – в чемпіонаті міста один в один він міг обіграти практично будь-якого, в тому числі і гравців провідних команд. Якраз вони («Енергетик», «Кімберлі») почали ним цікавитися, але ми подумали – нехай спробує себе в справжньому футзалі. І президент клубу зв’язався з керівництвом «Спортлідера». Ми дуже раді, що у Влада виходить, і пишаємося його успіхами».
 
16 жовтня 2015 Владислав Щербань взяв участь в матчі розіграшу Кубку України між вінницьким «Блік» та івано-франківської «Віза-Вторма».
 
Згадує президент «Бліку» Євген Олійник:
 
«Цікавий був гравець. З дуже швидкими ногами, хорошою швидкістю, різкий, вибуховий. Головною проблемою було змусити його ходити на тренування – він уже тоді, напевно, хотів спробувати себе рівнем вище, і з нами йому було нецікаво (посміхається). Зіграв за нас одну гру на Кубок України і поїхав до Хмельницького. Як бачимо, не дарма».
 
– Як потрапив в «Спортлідер+»?
– Надійшла пропозиція приїхати на перегляд до другої команди. Я приїхав, після перегляду Артем Глас сказав, що я підходжу, і я залишився. Тиждень тренувався з другою командою, а потім ми поїхали на виїзд, в Суми (30.10.2015 – «СумДУ» – «Спортлідер+» – 2 5:2 – Ред.). У тій грі я провів на майданчику хвилини три, не більше. Наступний матч ми грали вдома, проти «Епіцентру К3» (6.11.2015 – 3:3 – Ред.). Я грав весь матч, і мені вдалося забити два голи. І після цього мені запропонували потренуватися з першою командою.
 
– Судячи з твоєї статистикою, ти вже третій сезон стабільно виступаєш в основному складі. Які враження за цей час були у тебе найяскравіші?
– Найяскравіші враження – це матчі плей-офф з «Продексімом». Вважаю, що ми повинні були проходити Херсон. Те ж саме з «Локомотивом». В обох випадках поступилися по пенальті. Все було в наших руках, але кожен раз нам трохи не вистачало.

 
– Пам’ятаєш свій перший гол в Екстра-лізі?
– Так, я забив його головою, «Продексіму», і ми виграли той матч з рахунком 2:1.
 
– У цьому сезоні команда виступає набагато впевненіше, лідирує в чемпіонаті. Чим поясниш?
– У нас була хороша підготовка до цього сезону. Дуже багато вражень залишилося від турніру в Польщі. Я вперше був за кордоном. Дуже сильний турнір в усіх відношеннях – рівень організації, рівень команд-учасниць.
 
– Хто з суперників найбільше сподобався?
– Найбільше сподобався італійський «Наполі». Сильна команда. Все роблять на іншому рівні – на два порядки швидше, індивідуальна майстерність практично у всіх гравців набагато вище, ніж в нашому чемпіонаті. І чеський «ЕРА-ПАК» сподобався – теж сильна команда.
 
– Кілька слів про нинішній сезоні...
– Ми дуже багато працюємо, і це дає свої плоди. Плюс Роман Миколайович уважно стежить за тим, щоб у нас не закрутилася голова від успіхів і дохідливо пояснює, що нам ще багато чому треба навчитися (сміється).
 
– У цьому чемпіонаті ти ще не забивав…
– Є така справа. Забиті голи – не самоціль для мене. Не менше задоволення отримую від гольової передачі. Та й бомбардирів в нашій команді вистачає. Але, звичайно, хочеться, щоб наша четвірка забивала більше – є з кого брати приклад.
 
P.S. В останньому матчі Щербань забив свій перший гол в чемпіонаті, і вийшов він дуже красивим. Але «Сокіл» в цій грі зазнав першої поразки в сезоні. Ми бажаємо нашому співрозмовнику, щоб голів у нього було більше, а поразок у команди не було зовсім.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Реклама
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.