Станіслав ГОНЧАРЕНКО: «Лисенчук не лише шкідник, а паразит»

Львівська «Енергія» новий футзальний сезон в Україні розпочне матчем за Суперкубок України

Станислав Гончаренко
© Станислав Гончаренко

Гра відбудеться 30 серпня в Івано-Франківську. Львівські «енергетики», як володарі національного Кубку зіграють проти чемпіона України івано-франківського «Урагану». Кореспондент поспілкувався із головним тренером «Енергії» Станіславом Гончаренком про готовність його команди до футзальних баталій, новачків команди, а також про бачення розвитку футзалу в Україні зі створенням Екстраліги.

Є проблема першої гри

- Мене дуже тішить, що в об’ємі всі гравці «Енергії» пройшли фундаментально і функціонально усі етапи підготовчого періоду, за виключенням Вершиніна, який був відсутнім на підготовчому етапі польського турніру, в якому ми брали участь. На етапі підготовчого періоду нам вдалося уникнути серйозних травм. Адже буває лазарет, десь хтось «зривається» і бувають виробничі травми. Цього нам вдалося уникнути. За виключенням хіба що Лєгчанова, в якого «забився» чотириголовий м’яз стегна. Однак, до останніх львівських ігор турніру у Львові він уже перебував в основній обоймі. Хоча наслідки травми ще відчутні, але готуватися до гри за Суперкубок України необхідно, і він вже повинен бути готовий.

- Прогрес команди від турніру до турніру помітний? Гравці додають у тактико-технічному плані?
- Так, повернувшись до залу і приступивши до роботи з м’ячами прогрес відчутний. Адже вийти з навантажень, які задавалися не в параметрах залу, не в умовах техніко-тактичних напрямках не зразу все виходило. Щоправда, турнір у Польщі дав певний поштовх. Фінал цього турніру провели на вольових якостях, на особливому підході майстерності. На жаль, у нас є проблема першої гри на етапах турнірів. Ця тенденція бере початок з «Тайму» і триває в «Енергії». Наприклад, два роки тому ми з «Ера-Паком» першу гру важко відіграли, а потім були втомлені з «Бумерангом» у другій грі. Це і сербський турнір Кубка УЄФА, де ми провали гру з «Економацом» – 1:7. Та й у Польщі ми першу гру зіграли слабувато – 1:1. Мабуть, ми не вміємо з дороги повертатися. Це трапилося після польського турніру, коли через два дні гра, і ми не встигли відновитися. Тому над цим треба замислитися і виправляти. Стосовно прогресу команди, звісно ж, кожна гра тільки його додає. На 70 % малюнок і сенс, який повинна нести команда, за грою вже проглядається.   

Чепорнюк на своєму місці

- У Суперкубку стоїть тільки одне завдання – перемогти?

- І у нас, і в них таке завдання повинно бути. На те він і Суперкубок. Це як за сатисфакцією, коли кожен хоче довести, що він сильніший. Керівництво каже  категорично: перемогти у цій грі. Та й ми самі розуміємо, починаючи з гравців і закінчуючи керівництвом клубу, що треба перемагати. До речі, тренер теж не виняток…

- «Енергію» поповнила ціла низка гравців…   
- Вершиніна ми взяли на перспективу. Він молодий гравець 1988 року народження, у нашій команді має бути молодий та швидкий гравець. Зрозуміло, що на сьогодні з чистого аркушу увійти у склад і вирішувати певні завдання поки що не може. Але завжди у будь-якій команді існувала така ніша для молодого гравця. Це один із тих гравців, які за стержнем, змістом та сенсом нашої гри з часом зможе допомогти. Інша справа – Чепорнюк. Він повернувся до своєї системи, своїх хлопців, він повернувся на своє місце. Безумовно, це підсилення для «Енергії». Дуже радий, що нашу команду поповнив Коваль, який має величезний багаж знань та умінь, які він здобув у Росії. Про цього гравця я завжди добре відгукувався. Ще коли тренував київський «Інтеркас» хотів бачити його у своїй команді.

Є люди, далекі від футболу

- Ваша думка про формат та розвиток новоутвореної Екстраліги?

- По-перше, створення Екстраліги визрівало вже давно і дякуючи Богу, це відбулося. Однак все треба розглядати, як частину окремого питання. Це новий орган, який створено на противагу АМФУ, а та останніми роками себе дискредитувала. АМФУ своєю безініціативністю знищила всю радість міні-футболу. Інша справа, час повинен показати і дати відповідь на реальність створення цієї ліги, її професіоналізм та достоїнства. На перший погляд, це моя особиста думка, є багато запитань з мого боку до стержневого питання, тобто до людей, які знають цей вид спорту. Вони ж його абсолютно не знають. Створена ліга, у яку приходять люди, які ніколи, нічого не мали у дотичності до міні-футболу. Це є найбільшим негативним мінусом. І чому наші претенденти це не розуміють, для мене є здивуванням. У структуру Екстраліги повинні прийти професіонали, які мали хоча б до футболу якийсь стосунок. Адже є директори, є ті, які створювали і клопітливо вклали дуже багато праці в організацію цієї ліги. Нехай вони будуть на верхівці, але в середині, саму начинку повинні наповняти люди, які знають, розуміють і можуть. Тим паче, ті, які хоча б у минулому мали відношення до футболу. Саме таких людей сьогодні у складі Екстраліги не простежується.

Щодо формату чемпіонату, то я завжди дуже люблю і поважаю плей-оф. Він притягує. Минулий рік з тією негативною характеристикою, яку у себе ввібрав чемпіонат (а це зняття «Тайму», «ТВД» та «Шахтаря») – це вийшло на межі закінчення міні-футболу. Треба бути відвертим, що сам чемпіонат і сам міні-футбол врятував саме плей-оф. Його безпосередність, бойовитість, інтрига. Якщо б не було плей-оф, не знаю, як би сам чемпіонат дожив і як би доживали усі інші команди. Тому вважаю, що нам треба прагнути до того, як роблять у всіх провідних футзальних країнах світу – Росії, Іспанії, Португалії, Італії, – грати у плей-оф. А чому ми від цього відходимо, мені вкотре не зрозуміло. Це вже рішення президентів.

- А який у такому випадку ідеальний формат змагань?
- Оптимальним та ідеальним форматом змагань було б те, щоб залишили проведення на чотири кола. Це з урахуванням того, що цей рік є дуже насиченим для збірної України. Адже треба буде брати участь у відбірному циклі до чемпіонату світу, а також пройде фінальна частина чемпіонату Європи. Тому етап у чотири кола – це найоптимальніший варіант на сьогодні.

- Що скажете про збірну України?
- Свого часу я працював у збірній України. За останні 10 років спостерігаючи за тими процесами, які відбуваються зі збірною країни, ні я, ні будь-який інший тренер бажання повертатися у збірну вже не має. Чому? Бо на сьогодні всю владу у своїх руках узурпував Геннадій Лисенчук, і це не лише шкідник нашого міні-футболу, а вже певний паразит. Так, як він маніпулює і те, що він робить у збірній України простежується за продемонстрованими результатами. Рейтинг збірної з 3-го місця у Європі скотився до 8-го. Це найбільш точні та об’єктивні характеристики. У федерації працює та людина, яка взяла під себе всі збірні. Складається враження, що, буцімто, крім нього в Україні більше нікого не існує, і не має кому тренувати юнацьку, молодіжну та дорослу збірні України.

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, Галичина спортивна

Автор — Владимир Кунгуров, Sport.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
    tipafutbolist
    tipafutbolist, 26.08.2011 08:22
    0
    Це як за
    сатисфакцією, коли кожен хоче довести, що
    він сильніший (Гончаренко)

    Сатисфакция-публичное извинение, признание собственной неправоты. Возможно решается с помощью дуэли. Виды сатисфакции:сожаление, заверения стороны в недопустимости подобного впредь, извинение, наказание виновных.(т.слварь)
    fiorentina10
    fiorentina10, 26.08.2011 11:15
    0
    korish77
    korish77, 02.09.2011 00:00
    0
    Паразит-в переводе с греческого НАХЛЕБНИК один из видов сосуществования организма это явление НАХЛЕБНИК -источник питания в среде обитания-другим словом ВАМПИР питающийся от других НУ РАЗВЕ ЭТО НЕ ЛИСЕНЧУК -точнее не бывает






    с
    Prostosprort
    Prostosprort, 16.09.2011 10:16
    0
    ФУТЗАЛ В УКРАЇНІ – ПРЯМИЙ ЩЛЯХ ДО МІСЬКОЇ КАНАЛІЗАЦІЇ
    Розпочався новий сезон у футзальних командах України. На майданчиках спортивних комплексів з’явилися нові, але добре відомі старі команди та розпочали битву за перемогу у невідомій лізі з досить невдалою назвою «ЕКСТРА-ліга». Асоціація міні-футболу (футзалу) України на чолі з її Президентом паном Лісенчуком Г.А. дозволила створення цієї ліги з надією створення компромісу між спортсменами-професіоналами та футзальними функціонерами. Головною реформою у футзалі стало створення нового формату кадрового забезпечення «корпусу» інспекторів та делегатів. В чому це полягає: інспекторами набрано колишніх арбітрів, вік яких перевищує 45 років, а делегатів набрано з числа тих самих футбольних функціонерів. Як кажуть в народі: хотілося та не судилося. Перші матчи виявили «нові» старі проблеми. Всім стало зрозуміло, що яким був арбітр, таким інспектором він і залишився. Про підґрунтя проблем для розвитку футзалу, які створюють футзальні функціонери і йдеться в даній статті.
    Фахівці футзальних клубів давно висловлюють занепокоєння небезпечною тенденцією, яка існує у керівництві футзалу країни. Тільки за останні 2-3 роки написано безліч статей провідних спеціалістів із футзалу стосовно розвитку цього виду спорту, уважно досліджуючи які, не виникає сумніву стосовно бездіяльності Президента Асоціації міні-футболу (футзалу) України пана Лісенчука Г.А. Рейтинг збірної команди України з футзалу стрімко впав у Європі з 3-го на 8-ме місце. Майстерність спортсменів також падає жахливими темпами, що є свідченням відсутності обіцяної Президентом Асоціації Лісенчуком Г.А. фінансової мотивації спортсменів, які є членами збірної команди країни. Рівень організації змагань Чемпіонату України впав до рівня першості вищого навчального закладу.
    Катастрофічні темпи падіння українського футзалу та розвалу відомих команд мають звичайні причини, на що керівництво ФФУ затуляє очі. Всім відомо, що всякий злочин має економічне підґрунтя. Мабуть злочин проти футзалу не містить виключення у взаємовідносинах між Суркісом Г.М. та Лісенчуком Г.А. Іншого пояснення нажаль не має, бо не має пояснень і тому,
    - чому існує недосконалий Регламент із сотнями орфографічних помилок та План-календар чемпіонату України із постійними змінами, які докорінно не переробляється роками та вкрай застарілий Статут Асоціації міні-футболу (футзалу) України, завдання якого взагалі не виконуються?;
    - чому кадрове забезпечення керівників не відповідає вимогам Закону України «Про фізичну культуру і спорт» в редакції від 17.11.09 № 1724-VІ, а конкретно статті 49, в якій чітко визначено, що право проводити фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність, фізкультурно-спортивну реабілітацію надається фахівцям, які мають спеціальну освіту та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень. Тренери та спортивні судді повинні проходити обов'язкову атестацію в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту. Всім відомо, крім панів Суркіса Г.М. та Лісенчука Г.А., які мабуть не читали цей закон та звісно не знають, яку халепу для них підготував пан Ющенко В.А. при внесенні змін до закону. Реалії сьогодення такі: більшість футбольних арбітрів, делегатів, керівників ФФУ, АМФУ, їх помічників та інших функціонерів не мають відповідної освіти та звісно не мають права здійснювати спортивну діяльність?;
    - чому підготовка арбітрів та інспекторів здійснюється на вкрай низькому рівні та чому недбале ставлення Президента Асоціації Лісенчука Г.А. до якості організації зборів із зазначеними категоріями безконтрольне з боку пана Суркіса Г.М.;
    - чому Президентам клубів слід «зубами виривати» інформацію про щорічний кошторис АМФУ та чому проводиться недбала контрольно-ревізійна робота та чому мережа Інтернет заповнена інформацією про автопарк дорогих авто сімейства Лісенчуків, їх дорогі будівлі та виїзди за кордонза рахунок АМФУ та відповідно за кошти клубів?;
    - чому Президенту Асоціації пану Лісенчуку Г.А. не вистачає часу провести ліцензування тренерів та підготувати нові методичні порадники для арбітрів та делегатів з високим поліграфічним рівнем, але при цьому вистачає часу рецензувати навчальний посібник зі спеціальної фізичної підготовки, який містить матеріал з рукопашного бою для курсантів МВС України?;
    - чому дружина Президента Асоціації пана Лісенчука Г.А. дає поради гравцям, коли сам пан Лісенчук Г.А. затвердив себе головним тренером «всіх часів і народів», між тим всім відомо прізвища тренерів, які привели збірні команди до перемог?;
    - чому державні підприємства та приватні компанії за рахунок прибутку утримують команди, при цьому підвищуючи вартість послуг для народу, а гроші недбало «розбазарюються» через АМФУ?;
    - чому позиція Президентів клубів є позицією спостереження за розкраданням своїх грошей?
    Для цих «чому?» не вистачить місця і відповідь для засобів масової інформації у пана Лісенчука Г.А. одна на всі «чому?»: немовби образи клубів на упереджене ставлення до комплектування збірних.
    Всі Президенти клубів розуміють проблему падіння рівня українського футзалу, але вибачта за російське «дух угодничества» перед Президентом Асоціації та псевдопереживання за стан справ у футзалі дають можливість вважати, що Президенти клубів не здатні створити умови для реорганізації АМФУ шляхом скликання позачергової Конференції.
    На думку експертів тільки жорсткий авторитарний вплив пана Суркіса Г.М. на діяльність АМФУ може дати позитивний результат у покращенні стану футзалу в Україні та припинити сповзання потужної машини АМФУ у міську каналізацію.
    Між тим, що переможе: шелестіння банкнот в особистих кішенях чи вболівання за покращення справ у футболі? Мабуть підтримка «політики» пана Суркіса Г.М. варта занепаду футзалу в Україні. Слід вказати про мовчазну позицію компетентних органів. На підставі гучних висловлювань слід давно провести перевірку діяльності ФФУ та АМФУ, особливо фінансових надходжень та витрат.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.